Рано-вранці 24 лютого прокинулася країна волонтерів. Так могла б починатися якась екшн історія, фільм апокаліпсис чи пригодницький бойовик із врятування світу. Але у цій реалії прокинулися ми. Кожен українець. Вся нація.
Волю у кулак. Страх подалі. Гнів у сублімацію та допомогу всій країні. Ось так ми вже живемо понад 9 місяців. У нас у кожного своє поле бою і свій фронт. Проте ми чітко знаємо – допомагати армії, людям, один одному – це те, що врятує нашу країну. Що вже її врятувало. Бо «три дні», за які вони мріяли нас колонізувати, стали лише фантазіями старих пропагандистів.
Саме сьогодні, 5 грудня, Україна разом зі світом святкує Міжнародний день волонтера. І в нас це явище переросло в щось набагато більше, ніж просто допомога тим, хто її потребує. Бо саме українські волонтери ще з 2014-го стали серйозною опорою держави в боротьбі проти агресора. А від початку повномасштабного вторгнення всі чітко переконалися – без волонтерської діяльності не вистоїмо. Маємо працювати усі на спільну Перемогу.
Так ми і робимо у сервісних центрах МВС. Наші працівники з перших днів війни у себе вдома приймали людей з інших регіонів, готували для армії, після роботи плели сітки, шили камуфляжну форму, бронижилети, організовували благодійні ярмарки, відвідували дитячі будинки, притулки для тварин, купували бензопили, акумулятори, дизельні генератори, автомобілі та шини до них.
